Братцы, представляете, какую наркоту я наткнулась на закладку! Мне никуда не деться просто! Вот только я на тот момент не представляла, что эта история с метамфетамином приведет меня в такие крутые переплеты!
Вобщем, дело было так. Я как-то шмыгнулась на девичник, будто на пике радуги. Знаете, когда все взбешены, смеются, веселятся? Вся эта бесшабашность заставила меня погрузиться в какие-то нереальные дебри. Мне дали «закладку», говорят, реально космическую штуку, но не называли что именно. Все говорили в коде, чтобы не попасться на глаза правоохранительным органам, а желающие попробовать в этом шорохе атома, догадывались, о чем идет речь.
Я была настолько любопытна, что решила сорвать эту закладку и рискнуть. Посмотреть, что же это за новый коксик заставляет взрываться в небе радуг всякого цвета. Все говорили, что пероральное употребление это не самое опасное, так что решила попробовать приемом на всякий случай. И в этот момент суета взяла вверх, все смотрели на меня с интересом. Я была готова к волшебству, к путешествию по сказочной радуге.
Меня нюхнули, и я начала чувствовать, как энергия заполняет меня с головы до пят. Я стала бесконечно застенчивой, словно бабочка, которая только что впервые вылетела из куколки. Мои мысли были просто запредельными, словно я погрузилась в другую реальность.
В этот момент меня охватило желание бегать, бегать по всей стране, по пути встречаясь с кристаллическими ручьями и зарою алмазов. Я взлетала ввысь, смеясь всеми своими зубами, словно наркоман, и чувствовала себя королевой мира. Мне казалось, что я могу все, что все вокруг меня раскалено, а я от этого искрюсь, будто настоящий алмаз.
| Наркотик |
Ожидания |
Реальность |
| Метамфетамин |
Волшебство, взрыв энергии |
Бесконечная эйфория, чувство бессмертия |
| Коксик |
Искрящаяся алмазная дорожка |
Бесконечное веселье, чувственность и сексуальность |
| Гидропон |
Мир сказочных цветов |
Умиротворенность, расслабленность, искренняя радость |
Мои чувства и ощущения буквально лопались из меня наружу. Я чувствовала каждую клеточку своего тела, и оно было полно жизни и энергии. Я становилась неконтролируемой, но это было прекрасно, ведь никто не ставился посередине радуги и не наблюдал, как я бегу со всеми этими эмоциями!
На самом деле, этот рассказ – это размышления моего разума, который тогда был затуманен и взрывался.
Мне удалось вкусить радугу и ее яркие цвета, но поверьте, это не было то, за чем я стремилась дальше. В обычной жизни нет ничего лучшего, чем наслаждаться каждым днем, дышать свежим воздухом и наслаждаться мелочами, которые делают нашу жизнь прекрасной. Никакой закладки наркотиков не может заменить настоящих эмоций и настоящего счастья.
«Вкусив однажды запретный плод, ты больше никогда не сможешь вернуться в тот мир, где все было так просто».
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...